Кератокіста щелепних кісток складають за даними різних авторів від 5,4 до 17,4% від усіх одонтогенних кіст (Kreidler J.F., 1993, Cawson R.A., Odell E.W., 1998). У деяких випадках кератокіста включаються в симптомокомплекс при вроджених патологях (синдром Горліна, синдром Марфана та ін.).
Специфіка клінічного прояву кератокісти полягає в тому, що ці утворення не мають чітких характерних симптомів, що дозволяють впевнено діагностувати їх до оперативного втручання. І тільки в тих випадках, коли кіста досягає великих розмірів, можуть з’явитися симптоми у вигляді деформації щелепи, порушення прорізування зубів або їх зміщення.
Невеликі кератокісти можуть локалізуватися в періапікальних тканинах, нагадуючи околокорневі запальні кісти або оточувати коронку зуба, що не прорізався, імітуючи фолікулярну кісту (зубомістку).
Відомо, що кератокісти щелеп мають тенденцію до рецидиву навіть через кілька років після операції. Можливість рецидивування, а також схожість рентгенологічного прояву кератокісти великих розмірів з амелобластомою та іншими кістовідними новоутвореннями (одонтогенними запальними кістами, фолікулярними кістами, одонтоамелобластомами, остеокластомами) дозволяє ряду авторів відносити їх до новоутворень, що володіють агресивним ростом. В останній гістологічної класифікації Організації Всесвітньої Охорони Здоров’я (2005) одонтогенних пухлин – Pathology and Genetics, Head and Neck Tumours – кератокісти віднесені до пухлин і називаються – «доброякісна кератокістозна одонтогенна пухлина».
Патогістологічне дослідження діагностичного операційного матеріалу має вирішальне значення в постановці діагнозу, але іноді попередні операції та нагноєння роблять скрутною патогістологічну верифікацію, бо руйнується їх характерне епітеліальне вистилання.
Щодо лікування кератокіст немає єдиної думки. Лікувальна тактика при кератокісті щелеп повинна бути спрямована на повне видалення кістозної оболонки, через те, що вона здатна рецидивувати.
Запропоновано різні методи лікування: цистектомія, цистотомія-ектомія, обробка кістозної порожнини хімічними препаратами, з кріодеструкцією, і т.п. Деякі автори, враховуючи схильність кератокісти до рецидиву, віддають перевагу радикальному підходу в лікуванні — резекції щелепної кістки.
У літературі вкрай мало робіт, присвячених етіології, клінічним проявам, особливостям зростання кератокіст в дитячому віці. У наявних дослідженнях не зображениа специфіка морфологічної будови оболонки в дитячому віці, зв’язок її з навколишньою кістковою тканиною, коренями і зачатками зубів, окістям, м’якими тканинами. Відсутні чіткі рекомендації вибору адекватного методу лікування (цистотомія, цистектомія або резекція кісткової тканини) в залежності від віку хворого, розмірів і локалізації новоутворення.
Клінічний випадок
Ми стали свідками видалення кератокісти у дівчинки 12-ти років.
На рентгенологічних знімках видно характерна картина: новоутворення перебуває в типовому для кертокісти місці має структуру зуба повністю в об’ємному утворенні і білястий молочний вміст.
Видалення кератокісти відбулося на базі клініки ОХМАДИТ
