Еозинофільна гранульома. Клінічний випадок

22.06.2015

Еозинофільна гранульома – це розростання в кістковому мозку ретикулогранулематозної тканини, яка багата на еозинофільні лейкоцити. У самостійну нозологічну форму дане захворювання було виділено Н.І. Таратиновим в 1913 році, як псевдотуберкульозна гранульома неясної етіології, в честь якого в подальшому і була названа.

На даний момент так до сих пір і не встановили точну причину виникнення даного захворювання. Основними причинами виникнення еозинофільної гранульоми називають травми або інфекції. Також існує теорія про зв’язок алергічної реакції на впровадження вірусу, що є спусковим гачком для розвитку патологічного процесу.

На підставі досліджень було виділено три клініко-рентгенологічних форми еозинофільної гранульоми: вогнищева, дифузна і генералізована.

При осередкованій еозинофільній гранульомі пацієнт звертається до лікаря з приводу невеликої злегка болючої припухлості щелепи без вираженого запалення і змін на яснах. При рентгенологічному обстеженні спостерігаються обмежені вогнища, зовні схожі з остеолітичними дірчастими вогнищами овальної або круглої форми.

При дифузійній еозинофільній гранульомі на початковому етапі пацієнт при зовні здорових зубах скаржиться на біль, кровоточивість ясен, неприємний гнильний запах з рота, розхитаність зубів. Найчастіше патологічний процес зачіпає жувальні зуби нижньої щелепи, проте останнім часом все частіше зустрічається ураження обох щелеп. На рентгенограмі визначаються деструктивні горизонтально окреслені остеолітичні зміни в міжзубних перегородках уражених ділянок або в беззубому альвеолярному відростку. Через деякий час патологічний процес розростається і настає другий етап захворювання. Рентгенологічно на даному етапі визначається або обмежені вогнища ураження в різних відділах альвеолярного відростка і тіла щелепи, або дифузне ураження.

При гнералізованій формі еозинофільної гранульоми уражаються не тільки щелепи, а й інші кістки. При цьому на рентгенологічних знімках можна побачити як вогнищеві, так і дифузні ураження. Клінічно на даному етапі у пацієнта видно виразково-некротичні зміни з боку слизової оболонки ясен.

Диференціальна діагностика еозинофільної гранульоми повинна проводитися з урахуванням симптомів пародонтиту, хвороби Хенда-Шюллсра-Крісчена, синдрому Папільон-Лефевра, кісти, мієломної хвороби, саркоми Юінга, раку.

Лікування еозинофільної гранульоми направлено на повне видалення патологічного вогнища або на придушення проліферативної здатності ретикулоендотеліальних елементів кісткового мозку в зоні ураження. Для цього при осередкованій формі застосовують хірургічні методи, а при дифузійній комплекс заходів включають не тільки хірургічні методи, а й променеву терапію.

Нижче наведено клінічний випадок дифузійної еозинофільної гранульоми у дівчини 22-х років.

ортопантомограмма, эозинофильная гранулема

Мал. 1. Ортопантомограмма пацієнтки з еозинофільною дифузійною гранулемою.

В області жувальної групи зубів нижньої щелепи вторинна зубо-альвеолярна деформація і викривлення оклюзійної площини в зв’язку з деструкцією кістки альвеолярного відростка до верхівки зубів. Успіх ендодонтичного лікування зубів № 35 і 36 оцінити неможливо в зв’язку з основною патологією. Кісткові структури нижньої щелепи і в області молярів верхньої щелепи демонструють виражену атрофію за рахунок дифузного остеолізу альвеолярного відростка в області 31-38, 44-47 зубів, деструкція переходить на тіло щелепи, місцями межує з нижньощелепним каналом. У вестибулярній і язиковій кортикальній платівці тіла нижньої щелепи визначаються поодинокі осередки деструкції кістки з нечітким і нерівним контуром і периостальною реакцією.

КЛКТ эозинофильной гранулемы

Мал. 2. Аксіальний розріз КПКТ знімку пацієнтки з еозинофільною дифузійною гранулемою.

компьютерная томография эозинофильной гранулемы

Мал. 3. Саггитальний розріз КПКТ знімку пацієнтки з еозинофільною дифузійною гранулемою.

Висновок: рентгенологічні ознаки дифузної форми еозинофільної гранульоми. Рекомендовано проведення додаткових досліджень крові та консультація гематолога.

Діагноз був підтверджений гістологічно. У матеріалі біопсії під багатошаровим плоским епітелієм серед нерізко вираженого лімфоїдно-клітинного інфільтрату з одиничними еозинофілами і одиничними сегментоядерними нейтрофілами визначається скупчення проліфератів великих, відносно правильної круглої форми клітин з великими ниркоподібними зазубреними ядрами і щедрою пінисто-еозинофільною цитоплазмою. При імуногістохімчному обстеженні в вищеописаних клітинах визначається яскрава експресія S100, CD1a, CD4 і слабка дрібно вогнищева експресія CD68 з індексом проліферативної активності Ki-67 Antigen 9%.  З огляду на морфологію і результати імунохімічного обстеження в обстеженому матеріалі біопсії отриманий фенотип характерний для гістіоцитоза з клітин Лангерганса.

Leave a Comment